Загальні правила

Футбольний матч відбувається між двома командами. Кількість гравців у кожній команді не повинна перевищувати 11 осіб, враховуючи голкіпера. Головний атрибут на полі - м'яч. Згідно правил, футболісти повинні доторкатись до м’яча ногами, винятком слугує тільки аут, при якому м'яч викидають руками. Що стосується воротарів, то їм дозволено ловити снаряд  руками, проте час його утримання обмежений 6 секундами. 

Під час протистояння командам дозволяється зробити 5 замін. Передбачені три відрізки по ходу гри для проведення замін. Також дозволяється міняти гравців і під час перерви. Окремі вимоги є й до екіпірування футболістів, які знаходяться на полі. В першу чергу, воно повинно бути безпечним, як для самого гравця, так і для членів команди суперника. Обов’язкові елементи будь-якого  футбольного екіпірування це:футболка, шорти, щитки, гетри та  взуття. У випадку голкіпера сюди додаються ще рукавиці.

Матч розділено на два так звані “тайми”, тривалість кожного з яких 45 хвилин. Проте суддя може надати  додатковий час за затримки, які були під час гри.

Існує також перерва між першим та другим таймом тривалістю до 15 хвилин. 

Під час футбольного протистояння бригада арбітрів складається з:

  • головного судді, який безперервно знаходиться на полі;

  • двох суддів-помічників, які знаходяться за межами поля (на бічних лініях).

 

Кожен з вище перелічених арбітрів виконує свою роль та свої функції. Бокові рефері слідкують за дотриманням правил в своїй зоні та консультують головного суддю. Головний ж рефері приймає рішення щодо пенальті, штрафних ударів та карток за порушення правил на полі. 

В арбітрів, так само як і в гравців є своя форма та екіпіровка, що дозволяє здійснювати суддівство в рамках правил, які записані в спеціальному регламенті та затверджені Міжнародною федерацією і Радою регіональних асоціацій. Головний атрибут, яким володіє рефері - це свисток. Завдяки ньому він повідомляє гравцям про порушення та своє рішення щодо нього.

Судді, які знаходять на бічних лініях застосовують сигнальні прапорці, які вказують:

  • що м'яч вийшов за межі поля;

  • яка команда викидатиме мяч з-за бокової лінії;

  • на призначення кутового удару чи удару від воріт;

  • на заміну гравця.

 

Кількість суддів легко може бути змінена в залежності від регламенту матчу. Так можуть появитись запасні суддя та помічник бокового судді.

 

Порушення правил

У футбольному регламенті чітко прописані позиції та правила, яких слід дотримуватись як самим футболістам, так і тренерам. За не дисципліновану поведінку застосовуються покарання, які можуть суттєво змінити хід всього матчу.     

Підніжка, стрибок в ноги , плювок, затримка суперника або часу, удари або їх спроби, поштовхи - все це передбачає штрафний удар.  Якщо схоже порушення відбувається в штрафному майданчику команди, то призначається 11-метрове пенальті.

 У футболі заборонено гру руками, тому якщо хтось з гравців навмисно доторкається до м'яча рукою це розцінюється як порушення і тягне за собою пенальті. Існують певні обмеження і щодо голкіпера. Так, наприклад, воротар за межами своєї штрафної площадки обмежений у грі руками на рівні з іншими гравцями.

Тепер детальніше про вільний удар та його призначення. Є декілька факторів, які можуть призвести до вільного удару, серед яких:

  • небезпечна гра футболіста на полі;

  • безконтактна перешкода діям противника;

  • незадовільна поведінка, яка передбачає нецензурну лексику, ганебні жести, образливі висловлювання;

  • перешкоди воротарю, який вводить м’яч в ігру.

​

Вільний удар  також може бути призначеним і через дії голкіпера на власній штрафній площадці. Воротар не може контролювати  м'яч рукою довше шести секунд, торкатись його, після того як звільнився від м'яча та перш, ніж інший гравець доторкнувся до нього, а також  брати снаряд в руки після пасу партнера по команді. 

В своєму розпорядку арбітр має жовті та червоні картки, кожна з яких застосовується до відповідного правопорушення. Жовта картка призначена для попередження футболістів, а червона - для вилучення з гри.

    Жовта картка може бути застосована до футболіста який: 

  • затримує поновлення гри;

  • неодноразово порушив правила гри;

  • висловлює незгоду у формі недозволених слів та жестів;

  • не дотримується необхідної відстані при введенні м'яча на поле;

  • імітує травму або симулює порушення правил;

  • скоює фол, який призводить до зривання атаки суперника.

 

За футбольний матч максимальна кількість жовтих карточок, яку може отримати один гравець дорівнює двом. При отриманні другої картки футболіст покидає поле.

Червона картка є більш руйнівна за своїми властивостями, тому вона призначається тільки тоді коли гравець:

  • створює серйозні ігрові порушення, такі як, застосування грубої сили при відборі м'яча, стрибки на суперника, які можуть призвести до серйозної травми;

  • демонструє агресивну поведінку без спроби боротьби за мяч;

  • отримує друге попередження за матч;

  • блокує гол суперника порушенням гри рукою;

  • створює фол, який приводить до пенальті;

  • вживає лайливі слова та показує заборонені жести. 

 

Всі рішення щодо попередження чи вилучення будь-якого гравця з поля приймаються виключно головним суддею.

 

Позиції в футболі

Мабуть, не буде помилкою сказати, що одну з найважливіших ролей на футбольному полі виконує саме голкіпер. Його основна роль - захист воріт. Позиція воротаря значно відрізняється від позиції інших гравців. Перше, що відрізняє кіпера від футболістів це звичайно воротарські рукавиці, які є основним атрибутом будь-якого захисника воріт. Подібно до футбольного взуття, рукавиці є різних брендів, різної якості, з різним зчепленням та навіть з різними характеристиками.  Друге - це можливість грати руками, хоча і тут є обмеження. Гра руками є важливим технічним елементом, який власне і демонструє всі навики воротаря, а також показує його стиль та манеру гри.

Гравець, який виконує роль воротаря знаходиться у воротарській зоні впродовж всієї гри і його становище можна назвати пріоритетним, адже  будь-які агресивні дії спрямовані на нього іншими гравцями можуть сприйматись арбітром як порушення правил. Без голкіпера не може розпочатись жоден матч, тому в складі кожної команди мусить бути воротар. Гра не розпочинається до тих пір поки голкіпер не займе своє місце у воротах. 

На футбольному матчі може трапитись, що завгодно, і навіть воротар не захищений від травм. Саме тому у кожної команди повинен бути запасний голкіпер, якщо ж такого немає, то будь-який футбольний гравець може взяти на себе обов'язки воротаря.

     Що ж означає гра руками та які обмеження існують? Гра руками є найефективнішим способом протистояти атаці команди суперника, але і тут є певні правила,яким треба слідувати:

  • ловити чи торкатись мяча  руками воротар має право тільки в межах свого штрафного майданчика;

  • час затримки мяча в руках - не більше 6 секунд;

  • голкіперу не можна брати мяч в руки при вкиданні через аут або коли передача мяча зроблена гравцем своєї команди;

  • заборонено торкатись мяча після того як тільки звільнився від нього та перш, ніж інший гравець доторкнувся до м'яча.

 

Всі інші правила, які діють в футболі поширюються на воротарів, так само як і на польових гравців. Голкіпер також має право бути активним в діях власної команди, наприклад, брати участь в атаці по воротах суперника, виконувати штрафні чи вільні удари, пробивати пенальті чи кутові. Проте основною задачею воротаря залишається захист власних воріт. Саме від нього нерідко залежить результат матчу. Вміння сконцентруватись, інтуїція, контроль ситуації, як на власному штрафному майданчику, так і на полі стають вирішальними у протистоянні та визначають рівень підготовки самого голкіпера.

В обороні воріт беруть участь і захисники. Їх позиція на полі закріплена між воротарем та півзахисниками, проте немає правил згідно яких є обмеження стосовно переміщення на полі, тому досить часто гравці, які грають на позиції захисників, переходять

на іншу частину поля та приймають участь в  командних  атаках. Захисники розміщені на різних осях поля. Так в кожній команді є три види захисників: захисник правої лінії оборони, захисник лівої лінії оборони та центральний захисник. Роль центрального захисника найчастіше піддається атакам команди противника, адже саме в центральній зоні проходить найгарячіша боротьба за мяч. Для захисників важливо здійснювати велику кількість перехоплень.

Наступна лінія захисту - це півзахисники. Вони розміщуються між нападниками та захисниками. Гравці які грають на цій позиції, створюють можливості для початку командної атаки, здійснюючи миттєві перехоплення.

Є декілька типів центральних півзахисників:

  • опорний півзахисник;

  • атакуючий півзахисник ;

  • відтягнутий плеймейкер.

 

Важливу роль для команди також відіграють і крайні півзахисники, яких ще називають вінгерами.  Їх місце локації на полі це лівий та правий фланг.  Своїми діями ці футболісти завжди піддають ризику суперників.  Вінгерів безсумніву можна назвати найуніверсальнішими гравцями в команді, тому не дивно, що їх вміння та навички мають включати в себе технічні та грамотні паси, передачі та фінти.

Цілі футболіста, який грає на крайніх флангах включають в себе:

  • атаку з зміщенням в центр;

  • передачу мяча по флангу з зміщенням в центр;

  • пас чи навіс з флангу в штрафний майданчик команди суперників.

 

Дуже багато відомих футболістів грають саме на позиції крайніх захисників.

Форвард або гравець нападу чи не найбільш відома позиція у футболі. Роль форварда - це постійна атака воріт суперника.  Гравець на цій позиції найбільш зосереджений в ослаблені лінії захисту противників. Створення небезпечних моментів та атак в чужому штрафному майданчику показує рівень технічної підготовки нападаючого. Як результат усіх старань та спроб - це м'яч у воротах, який є прямим обов'язком для будь-якого форварда. Активність, вміння аналізувати ситуацію, спритність та хороший рівень навиків роблять гравця на позиції форварда не замінним в команді. В залежності від ігрової стратегії команди кількість форвардів може бути різною.